Парафія св. Йоана з Дуклі, Житомир

Фотографии со стены (910)

Смотреть все

Основная информация

Идентификатор

48575630

Домен

janzdukli

Верификация

Нет

Огонёк

Нет

Товары

Отключены

Главная вики-страница

Нет данных или скрыто

Тип

Публичная страница

Тематика

Религиозная организация

Главная секция

Отсутствует

Вконтакте

https://vk.com/janzdukli

Описание

Історія Ордену Менших Братів у Житомирі розпочинається в 1761 році. 4 квітня цього ж року король Польщі Зигмунт Август ІІІ надав братам францисканцям землю в околицях Житомира під храм та монастир. Офіційною датою зведення францисканського чернечого дому є 26 вересня 1763 року. На той час в місті знаходився центр повіту та столиця київської дієцезії. Спочатку був побудований мурований монастир та дерев'яний храм, названий на честь бл. Йоана з Дуклі. В ньому працювали двоє священиків та двоє братів. У час розквіту у монастирі жило більше двадцяти ченців. У 1804 році за указом царського уряду Житомир було офіційно затверджено адміністративним центром Волинської губернії. В 1820 році храм згорів. Новий, мурований храм повстав у 1842 році. В середині знаходився головний великий вівтар та два бічних, присвячених Матері Божій Ченстоховскій та св. Антонію з Падуї. Крім того, були передбачені два інших вівтарі на честь св. Франциска Ассізького та бл. Йоана з Дуклі. Праця братів спричинилась до духовного та релігійного розвитку життя міста та околиць, хоча на той час при храмі не було зареєстрованої парафії. Особливо було поширене в храмі богослужіння до св. Антонія з Падуї, образ якого вірні оточували пошаною та своєю вдячністю за отримані благодаті. При монастирі існувала також початкова школа. Найбільше бід перепало на долю монастиря на початку дев'ятнадцятого століття. В 1842 році для того щоб урятувати монастир, за наказом Петербурзького Духовного Колегіуму його було передано Луцько-Житомирській диєцезії під духовну семінарію. В той час в монастирі проживало дванадцять священиків та чотири брата без свячень. До 1917 року в Чернечому домі Менших Братів містилася духовна семінарія. Таким чином храм та монастир не були знищені царем ані передані на інші цілі. З того часу францисканську святиню почали називати "семінарійський костел". Житомир, як і більшість українських міст, переніс усім відомі події трагічного 1917 року. За цей час у місті змінювалася влада тринадцять разів. Після громадянської війни, почалися масові будівництва і реконструкції міста, цим самим комуністична влада почала масове руйнування церков та монастирів, нищення людське мислення, впроваджуючи тоталітаризм і атеїзацію. Це все супроводжувалося масовими переслідуваннями, репресіями і висилкою віруючих. Розпочався комуністичний геноцид віруючих і всього українського населення, жертвами котрого стали майже 20 мільйонів невинних осіб. Освячення святині відбулося 25 жовтня 1997 року Його Екселенцією Яном Пурвінським. 1 березня 2006 року після 15 річних змагань про повернення монастирських приміщень, дякуючи великим зусиллям священиків, вірних та тогочасній владі, Житомирська обласна держадміністрація своїм актом урочисто передала колишні приміщення монастиря, які були зайняті з радянський часів обласним військоматом у власність отцям францисканцям. При парафії Св. Йоана з Дуклі розгорнуто активну діяльність. Зокрема створено спільноту міністрантів, спільноти Францисканської Молоді, Францисканського Ордену Світських, спільноту "Живий розарій", біблійне коло. Своєю душпастирською опікою брати оточують дім старців, дитячі будинки та дітей із малозабезпечених сімей. За останні сорок пять років (1960-2005 р.) населення Житомира зросло з 105 до 300 тисяч мешканців, з них більше 5 тис. римо-католиків. В місті знаходиться п'ять католицьких парафій, однією з них є францисканська парафія св. Йоана з Дуклі. Щонеділі до храму св. Йоана з Дуклі приходить близько двох тисяч вірних. Богослужіння звершуються на українській, польській та російській мовах. В парафії проходять систематичні катехетичні заняття з дітьми та молоддю, старшими особами, ведуться також курси приготування до таїнств Хрещення, Сповіді, Першого Причастя, Миропомазання та Подружжя. *Позиція адміністрації групи може не співпадати із офіційною позицією парафії.